Перша міська подільська інформаційна корпорація подільська інформаційна корпорація

14 серпня 22:31

Переглядів:  515

У компанії святих

Незвичайний на вигляд чоловік із довгим волоссям і замріяним поглядом привертає увагу випадкових перехожих на вулицях провінційного містечка. Одразу в око кидається його несхожість на інших. 

Старокостянтинівець  Слава Нікітюк ось уже понад 30 років малює ікони. Останні свої роботи митець малював для храмів в селах Стецьки та Ладиги. Іконописець ще досі працює над роботами у храмі в Ладигах. Слава Нікітюк розповідає, що живе переважно там, де і працює.

«Переважно там немає Інтернету. Тому в мережу виходжу нечасто. Поспілкуватись можемо у Інтернеті», -  запропонував  наш герой.
Раніше  Вячеслав Нікітюк працював художником у старокостянтинівській газеті «Світло Жовтня».  В ті часи до нього приїхали в гості художники і запропонували розписувати храми у Молдові.
«Я одразу погодився, поїхав, мені було дуже цікаво. Там були гарні майстри. Але я ще й досі навчаюсь», - згадує початок свого неймовірного шляху старокостянтинівський іконописець.
Навчається іконописець у майстрів пост­візантійської традиції. Грецькі,  сербські, румунські колеги з задоволенням діляться своїми секретами.

 


Сьогодні ж Слава називає себе «домосідом». Не надто хоче куди-небудь їхати. Так нещодавно його запрошували до Греції на конференцію з іконопису. Однак художник не захотів покидати рідної домівки.
«Мені достатньо спілкування в Інтернеті. В реалії ж праця над розписами забирає забагато часу. Зовсім мало лишається для спілкування з друзями і поїздками на природу», - говорить іконописець.
В цілому праця над іконами займає чи не все життя. Але це не означає роботу лише над однією іконою. Зараз, до прикладу, Слава пише ікону «Таємна Вечеря» замовнику у Львів, працює над нею вже декілька місяців. Але в цей же час встиг здати три роботи замовникам у Київ та Миколаїв та ще й в церкві попрацював над розписами два місяці.
 Тобто в процесі роботи у іконописця завжди декілька ікон. «У мене зараз близько двадцяти незавершених робіт», - говорить він.
В цілому ж написання ікон – це релігійне мистецтво. Як переконує художник, тут і підхід має бути зовсім інший, ніж у світському живописі.
Щодо якихось секретів з написання ікон, то Слава Нікітюк говорить, що насправді ніяких секретів немає, тому що все можна знайти в Інтернеті.
Найскладніше за все, на погляд майстра, писати на куполі храму. Дуже незручно, фарба зверху ляпає в обличчя, болить шия. «А ще дууууже жарко влітку під самою стелею, як у бані», - жартує художник.
Для написання ікон найкраще підходять пігментні фарби. Сьогодні все це є у продажу – і натуральні пігменти, і будь-які інші види. Полотно може бути різним, кому як подобається. Кому зручніше марля, кому лляне.
«А дошки-ковчеги липові ріже і клеїть чудовий місцевий майстер Петро», - ділиться своїми маленькими секретами мій співрозмовник.
Складно писати тоді, коли немає більш-менш нормального зображення святого. Таке рідко, але буває, особливо з новопрославленими. Тоді художнику доводиться багато доопрацьовувати на власний розсуд.
А взагалі всі святі описані в іконописних оригіналах. Там є житія й іконографія будь-якого святого. З цим немає проблем. Але в іконописі, як і художньому мистецтві в цілому місце для власної інтерпретації, власного бачення є завжди.
«Я ось нещодавно два різних образи великомучениці Варвари написав. І в кожний з них вклав своє бачення святої. Спробував це зробити найбільш повно. Навіть фільм подивився історичний. Там своє трактування святої», - розповідає художник.
Свого часу про ікону Слави Нікітюка зі Старокостянтинова ходили чутки, що вона замироточила.


«Особисто я її не бачив у цьому стані. Тому не вірю у це. Я скептик – поки не побачу, не повірю. Тому з приводу плачучих ікон нічого сказати не можу, хоча про це і пишуть багато», - розповідає Слава Нікітюк.
Художник говорить, що свого часу йому один болгарин розповідав, як можна намалювати плачучу ікону.
«Можливо, такі трюкарські обманки і існують. Але нормальний порядний іконописець не буде займатись такими фокусами», - переконує художник.
Ліку власним іконам Слава не веде. Точної кількості ікон, які вийшли з-під його пензля, художник назвати не може. «Вже 30 років пишу, часто зустрічаю свої ікони в різних церквах», - скромно говорить мій співрозмовник.


Власні ікони Слава Нікітюк продавати не встигає. А все тому, що ніколи немає зайвих ікон. Завжди є замовник, з яким працює іконописець. Багатьом доводиться відмовляти, черги за іконами до старокостянтинівського майстра більше, ніж за рік.

 


Рідні та близькі у захваті від робіт Слави. Вдома у майстра тисячі репродукцій і декілька десятків ікон, над якими він працює.
Слава Нікітюк називає себе віруючою людиною. І не соромиться говорити, що не є справжнім прихожанином, не знає багатьох обрядів.
Благословіння на написання бере,але не завжди. А коли робота робиться для священиків, то замовлення на написання ікони автоматично стає благословенням на роботу. Іноді митець освячує свої роботи у нашому Свято-Хресто-Воздвиженському храмі.
Художник переконаний, що немає значення яку ікону ти пишеш, при вірному підході ікона, над якою зараз працюєш, – і є найголовніша ікона всього життя.


Сьогодні ікони запитувані у світі, гарна ікона коштує великих грошей. «Якщо не бути таким лінивим, як я, то можна класно заробляти», - знову вдається до жартів незвичайний іконописець і говорить, що немає на найближчий час ніяких планів: «Які можуть бути плани у «розгільдяя?»
А якщо серйозно, то Слава Нікітюк говорить, що іконописання – це його робота, якій він присвячує весь свій час.
Художник говорить, що атмосфера в храмі беззаперечно залежить і від ікон, і від розпису. «Якщо у храмі гарний настоятель і хороші прихожани, то вони завжди знайдуть змогу нормально оформити інтер`єр церкви», - переконаний майстер.


Старокостянтинівських церков іконописцю розписувати не доводилось. А от про ікони, хрести та хоругви точно сказати не може, бо, можливо, щось з його робіт і є у місцевих храмах.
У місті пан Нікітюк у своїх колах досить відома людина, хоча його роботи у Старокостянтинові не експонувались і найближчим часом не планується.


Крім іконопису, Слава Нікітюк малює і світські полотна, а ще з великим захватом фотографує неймовірно живі пейзажі та портрети. Але це вже зовсім інша історія...
Наприкінці нашої розмови художник знову повертається до власних вчителів, яких він дуже шанує, згадує про те, що сьогодні День народження у чудового іконописця Світлани Ржаніциної. «Ось у кого є чому повчитись! Щастя та натхнення Світлані і всім, хто читає цей текст», - закінчує позитивом нашу розмову іконописець.

Ірина Рожок-Капранова




 

Для того, щоб прокоментувати, авторизируйтесь на сайті
Правила коментування