Перша міська подільська інформаційна корпорація подільська інформаційна корпорація

28 травня 15:07

Переглядів:  936

На початку заповідник охороняли музейний вчений, охоронець і вартівник. Там проводилась дослідна і культурно-освітня робота. До Другої світової війни в музеї діяли зали: природничий, козаччини, Острозьких т.д.

Перший музей на Старокостянтинівщині

 У путівнику 1932 року «Старо-Костянтинівський заповідник», під редагуванням директора першого в місті музею В.Кочубея, читаємо: «... архітектурні пам’ятки культури, незалежно від їх первісного призначення, будь то замок, молитовня, фортеця тощо, нарівні з пам’ятками археологічними та меморіальними, мають велику культурну цінність, їх вивчають і беруть під охорону, як наукові документи тих історичних подій, які пережив той чи інший край».

Волинь, особливо так звана Стара Волинь, багата на ці пам’ятки. На Україні, в роки громадянської війни, існуючі пам’ятки історії та культури, музеї, маєтки, замки зазнали значних руйнувань з боку протидіючих військових сторін і різноманітних банд. Після війни, коли повнота влади перейшла до рук Волинського губернського ревкому, при позашкільному відділі освіти губревкому був створений губернський комітет охорони пам’яток та старовини (губКОПІС). Його основним завданням було виявлення, облік і охорона історичних, мистецьких колекцій. При всіх повітових та волосних ревкомах було організовано відповідні комітети охорони пам’яток. 04 серпня 1920 року губернський відділ народної освіти постановою губКОПІСу започаткував відкриття повітових комітетів та музеїв у Старокостянтинові. Організація була доручена О.Барановському.

Під музей і повітовий КОПІС у Старокостянтинові на вимогу громади міста було вирішено передати приміщення Старого замку, у якому заздалегідь передбачалось виселення інших установ.
Старовинний замок Острозьких до 20-их років ХХ ст. досить гарно зберігся. Представляючи собою цікавий будівельний ансамбль як пам’ятка історії, культури, архітектури мав виняткове значення. Тому за ухвалою НРК УРСР з 15 січня 1929 року замок К. К. Острозького в місті Старокостянтинові було перетворено на Державний історико-культурний заповідник. На початку 30-х років ХХ ст. на другому поверсі головного приміщення замку створений районний історико-краєзнавчий музей. Він став першим на Старокостянтинівщині.

На початку заповідник охороняли музейний вчений, охоронець і вартівник. Там проводилась дослідна і культурно-освітня робота. До Другої світової війни в музеї діяли зали: природничий, козаччини, Острозьких т.д.

Перед самою окупацією музей призупинив свою діяльність. Під час окупації замок був переобладнаний під казарми для німецьких солдатів, а ще тут був один із збірних пунктів для місцевої молоді, яку відправляли на роботи до Німеччини. Відомо, що частина предметів експозиції музею була схована перед окупацією, інші пошкоджені, тільки невелика частина вивезена німцями: старі 20-ти метрові гобелени, козацька зброя.
Одразу після звільнення, ще в 1944 році, музей знову приймав відвідувачів. Представники старшого покоління старокостянтинівців пам’ятають часи, коли їх водили цілими класами в замковий музей. Кожному запам’яталось щось своє: великий стіл князя Острозького посеред кімнати, різьблена шафа, чучела різноманітних тварин, виставка козацької зброї тощо.

Багато нового, цікавого розповідала при зустрічі колишня працівниця краєзнавчого музею Раїса Станіславівна Ліснєвська (Марченко). Вона була там наглядачем, а коли збільшилось число відвідувачів, їй запропонували стати екскурсоводом. Музей розміщувався на другому поверсі замкової будівлі, куди піднімались дерев’яними сходами під аркою. Персоналом музею були люди похилого віку. Після звільнення в 1944 році місто дуже постраждало від бомбардувань, 70% його будівель було пошкоджено чи знищено. Тому працівники музею, за браком житла, деякий час мали житлові кімнати на другому поверсі в’їзних воріт замку. З внутрішньої сторони воріт були сходи на 2-й поверх.

Раїса Станіславівна розповідала, що родовід її матері Анастасії Антонівни дуже давній, походить від старовинного польського прізвища Чечель (с.Самчики). В свідоцтві про народження матері зазначено, що та народилась у 1900 році в батьків Антона і Доміцелії Чечелів. Згодом Анастасія Антонівна вийшла заміж за Станіслава Ліснєвського, в них було дві доньки: Аделя і Раїса. Сім’я довгий час проживала в невеличкому будиночку внутрішнього двору замку Острозьких. Станіслав Ліснєвський, батько Раїси Станіславівни, працював теж при замку-музеї, був на зразок садівника. Доглядав територію замку, насаджував квіти, дерева.

«Зараз збереглись тільки великі дерева, фруктові зрубали. А раніше були фруктові дерева, навколо багато клумб з квітами», - пригадувала Раїса Станіславівна. На початку 50-х років вона вийшла заміж і виїхала на Донбас. А коли повернулась в 1956 році, музей уже був розформований. У замковій будівлі до закриття музею розміщувались спортивна школа, до 80-х років - ДОСААФ, засолочна база (зі сторони річки Случ), де на продаж квасили огірки, капусту тощо.

Згідно з Постановою Ради міністрів УРСР № 650, від 14.05.1954 р. і Наказу міністерства культури № 178, від 21.05.1954 р. «Про впорядкування мережі музеїв системи міністерства культури УРСР» з 01.06.1954 р. було припинено діяльність заповідника в Старокостянтинові і краєзнавчого музею при ньому. На основі 13 актів інвентар, обладнання, рідкісне бібліотечне зібрання (627 книг), більше 4-х тисяч експонатів, з них близько 200 чучел тварин, птахів, комах краю передано на збереження, посилення і покращення роботи експонатів музеїв Чернівців, Проскурова, Острога, Могилів-Подільського. Всі ці предмети в більшості були складовані в непридатних приміщеннях, кинуті на призволяще в підвалах, де втратили свій первісний вигляд. Одні поламані, інші від сирості і корозії зруйновані.

Представники влади, громадськості міста, не­одноразово били тривогу з приводу такого зберігання і охорони національних реліквій замку князів Острозьких у підземеллях інших музеїв. Тільки в жовтні 1982 року, з дозволу колишнього міністра культури Олененка деякі крихти Острозьких реліквій повернуті до Старокостянтинова: старовинний стілець, китайська ваза, ряд невеликих малюнків, фото, документи, газети тощо. Всі ці речі зараз експонуються в залах новоствореного в 1980-85 роках районного історико-краєзнавчого музею Старокостянтинівського районної ради, який розташований по вул. Грушевського, 15. У фондах цього музею нараховується більше 14 тисяч предметів.

Після закриття заповідника, комплекс будівель з0амку довгий час пустував, руйнувався. В 2006 році міська рада прийняла рішення про створення і розміщення в замку «Музею історії міста», в 2014 році він перейменований на «Історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів»».

Для того, щоб прокоментувати, авторизируйтесь на сайті
Правила коментування

Читайте також

Опитування

Як ви ставитесь до підняття червоно-чорного прапора на Хмельниччині?

Всього проголосувало 23