Перша міська подільська інформаційна корпорація подільська інформаційна корпорація

11 серпня 20:36

Переглядів:  608

Олександр Афанасьєв «Заклик «Не красти і не брехати!» близький багатьом старокостянтинівцям»

Наймолодший кандидат у народні депутати від 191 округу, вчитель, активний депутат Старокостянтинівської міської ради, засновник незалежної суспільно-політичної газети «Перша міська» Олександр Афанасьєв розповів про досвід, якого він набув під час цієї передвиборної кампанії.

Йдучи до парламенту під гаслом: «Не красти і не брехати», він знайшов чимало однодумців. Про це та багато іншого у нашому інтерв`ю з Олександром.

 

Олександре, яку мету ви переслідували, беручи участь у виборах до Верховної Ради?

 

Банально, але я не хочу, щоб прості люди жили у таких злиднях, як сьогодні. Я маю своє бачення і хочу йти шляхом правди і чесності. Хочу приносити користь людям. Не хочу, щоб у коридорах лікарень вмирали маленькі діти, тому що їхні батьки не мають грошей на ліки. Про це має дбати держава. Я хочу будувати іншу країну, в якій буде місце кожному з нас. Для цього ми маємо приймати відповідні закони.

 

Ви отримали майже стільки голосів, скільки діючий мер Старокостянтинова. Не маючи адмінресурсу, як вам це вдалося?

 

Насправді наша сила - це люди. І дуже характерно, що старокостянтинівці на цих виборах не купились на подачки олігархів. Інше питання, що адмінресурс ще й досі має сильний вплив на людей. Їх залякували, погрожували, примушували. Але не зважаючи на це, у нашому місті знайшлося багато тих, хто не побоявся виступити проти системи. Ми щиро раді, що маємо так багато однодумців у місті.

 

Хто ці ваші однодумці?

 

Це вільні люди, які не хочуть жити за старими законами, які готові тяжко працювати, аби розпочались зміни, яких вже не зупинити. Вони сповідують нашу ідею не красти і не брехати і вірять у те, що правда та любов неодмінно переможуть брехню та ненависть.

 

Як ви оцінюєте дії своїх опонентів, адже ця компанія була досить брудною?

 

Кожен діяв у міру свого духовного та інтелектуального розвитку. Хтось купував, хтось примушував, хтось обливав брудом конкурентів, а хтось чесно йшов до перемоги. Але відповідь кожен з нас, перш за все, даватиме перед Богом і перед людьми.

 

Ваші опоненти витрачали мільйони на передвиборну кампанію. Ви ж власними силами склали їм гідну конкуренцію. Яким чином вам це вдалося?

 

Всього у своєму житті я досягнув працею. А у цій передвиборній кампанії мені допомагали сотні людей. Мої друзі, з якими я раніше навчався, приїхали з Рівного і протягом місяця жили з нами. Хтось спав на підлозі, хтось їв раз на день. Ми сперечались, а потім знову мирились. Штаб працював практично цілодобово. Ми щодня їздили по селах. Кожен член нашої команди ніс загальну ідею - у парламенті потрібні прості люди, які хочуть жити у правді. Ми про це розповідали у селах, у містах. До нас долучались інші люди, які намагались допомогти. Чи не щодня у штаб приходили зовсім чужі люди і вже за декілька днів ставали нам найріднішими. Сьогодні всі ці люди, які мене оточують, ще більше вірять у перемогу правди над брехнею. Впевнені, що для досягнення своєї мети потрібно чесно працювати.

 

Ви власноруч роздавали газети, агітацію за себе, об`їздили понад 200 сіл за такий короткий термін. Невже не краще було проводити стандартні зустрічі та проплачувати сюжети на телебаченні?

 

Ми все робили власними силами і власним розумом. Ми верстали газети ночами, обговорювали програму, разом продумували маршрути, а вранці їхали до людей. За цей місяць я особисто поспілкувався з величезною кількістю виборців, які, я переконаний, будуть підтримувати нас у майбутньому.

 

Що вам найбільше запам`яталось у передвиборній кампанії?

 

Глухі села, розбиті дороги, спрацьовані люди, втомлені важкими буднями, багато покинутих будинків, зруйновані паркани. Не найкращі спогади. Колись тут вирувало життя. Сьогодні виживають ті, хто не знайшов кращої долі.

Боляче це згадувати. Прикро, що ці працьовиті та щирі люди кинуті напризволяще. Понад усе хочеться змінити цю дійсність.

Ніколи не забуду численні благословення стареньких бабусь, які не втратили віри у добро. Вони хочуть кращого життя, якщо не для себе, то хоча б для своїх онуків. Ми ж не в праві їх зрадити. У день виборів спостерігачі зі сльозами розповідали, як голосували за мене люди у візочках, як бабусі в окулярах шукали моє прізвище у бюлетені, як освічені молоді люди переконували своїх батьків підтримати їхній вибір. Ми ж не обіцяли цим людям нічого, окрім важкої праці. Ми просто доносили їм своє бачення, говорили правду, в яку ми віримо. І вони повірили в неї разом з нами.

 

Ви не виграли, але не розчаровані. Які плани маєте на майбутнє?

 

Попереду у нас багато роботи, проектів, ініціатив. Маємо донести ще більшій кількості людей, що лише самодисципліною та самоорганізацією ми зможемо збудувати іншу Україну. Власним прикладом ми маємо довести молоді, що успіх можливий, якщо йти шляхом правди, чесно і щиро роблячи свою справу.

 

Ви вчитель, депутат міської ради. яким ви бачите розвиток рідного міста?

 

Ми докладатимемо всіх зусиль, аби збудувати місто, в якому хочеться жити. Я не говорю, що буде легко. Буде дійсно важко. Але, закотивши рукави, ми зможемо це зробити. Я не обіцяю нікому теплих кабінетів чи нормованого робочого дня. Тому що впевнеий, що якщо ми хочемо кращого життя для наших дітей, то маємо важко працювати сьогодні. І ми будемо працювати далі, не маючи повноважень і не шукаючи крісел. В свою чергу ті, хто не хоче працювати або звик красти та брехати, ма усвідомити, що їхній час вже минув. Сьогодні вони не мають права займатися "відбуваловкою". Вони мають відчути, що влада - це слуга народу, яка має захищати його інтереси, а не дбати про власні кишені.

 

Розмовляла Ірина Рожок-Капранова 

Для того, щоб прокоментувати, авторизируйтесь на сайті
Правила коментування