Перша міська подільська інформаційна корпорація подільська інформаційна корпорація

19 червня 15:06

Переглядів:  875

Городище Кобудь - це сучасна територія замку Острозьких у Старокостянтинові.

Колищенці - село незвичайного типу

 Деякі відомості про місцеві слов’янські поселення датуються ХІІ-ХІІ ст. під назвою Болохівщина. В самому центрі цих городів на території сучасного Старокостянтинівського району існували болохівські міста Губин, Кобудь (Ікобудь). Їх жителі колись сиділи за татарами, тобто Болохівська громада могла жити своїм життям за спиною татар і була незалежною від боярського світу.

Городище Кобудь - це сучасна територія замку Острозьких у Старокостянтинові. Розпад татарської орди, злиття Волині з Литовським князівством в с.ХІУ ст. поклали кінець цьому становищу.

Тут, на південному сході Волині виступають нові господарі – великі пани-княжата литовські – Острозькі, Заславські, Збаражські, які беруться за системну оборону краю, утворюють низки оборонних ліній: по річках верхньої Горині і по Хомору: на Горині Вишневець Вишневецьких, Ямпіль Беати Іліної, Ляховці і Корниця Сенютів; на Хоморі Сульжин Острозьких; Лабунь Лабунських; Полонне Острозьких, відбудовується Чуднівський замок, засновується Красилівський.

Забудовував Красилівський замок Костянтин Іванович Острозький-батько засновника нашого міста.
На території, яку займало давньоруське городище Кобудь, згодом виникло село Колищенці. Тобто, Старокостянтинів заснований не на пустому місці. На місці, де воно виникло, уже давно існувало село Колищенці. Село розташоване на зручному природному оборонному «трикутнику», оточеному з боків водою двох річок. За легендами, село так названо, бо лежало між болотами, густим очеретом, рогозою та лозами. Можливо, місцеві жителі виготовляли з лози кошики для збуту, від чого могла піти назва села.

Точної дати заснування села немає. В давніх грамотах село Колищенці згадується як малий торгівельний населений пункт:

- Перша писемна згадка датується грамотою 21.12.1501 р. короля польського і ВЛК. В ній мова йде про те, що волинський землянин Івашка Лабунский звернувся до короля з проханням, щоб йому дали два пусті селища в Кременецькому повіті Колишовци і Сахновци і підтверджувальний лист на них йому, його нащадкам із правом користуватись всіма їх землями орними, лісами, гаями, сіножатями, болотами, бобровими гонами, ріками, ставками, млинами т.д. В цьому ж 1501 році Лабунський отримав ці землі, які вже були залюднені.

- Друга відома грамота на село Колищенці від 24.01.1503 року, як і перша, видана в Любліні, майже ідентична першій.

- Третій документ з відомостями про Колищиенці 1505 р. Тоді в Бересті король Олександр видав старості Кременецькому листа, щоб той на підставі наданого привілею допустив до володінь селами Гребенином, Сахнівцями, Колищенцем Івана Лабунського.
З люстрації 1545 р. в Кузьминському повіті видно, що село мало дві назви: «Колишінци Лабунського і Колущинці Колущинського». Колишінци і Колущинці – це одне і теж село, частина якого належала Лабунському, частина – Колущинському.

В 1547 р. діти Лабунського ділять між собою батьківські маєтки. За цим розподілом села Колищенці, Сахнівці, Скалки – дістаються Василю Лабунському; Городище, Гребенин, Лотовка – Богуславу Лабунському.
У 1560 році син Івашки Лабунського Василь, маючи потребу в грошах, закладає частину селища Колищенці за 2000 коп литовських грошей князю К.Острозькому, а у 1561 за 5000 коп продає князю селище «з грунтами земельним, з людьми, плати, доходи, их повинностями, З городищем, з стави, млини, бобровими гони, всякими пожитками».

Причому у закладній городище не згадується. Мабуть, тому що по закладній князь мав ту частину селища, де не було стратегічно важливого для оборони городища і він був змушений добитися продажу всього селища з городищем.
26 березня 1561 року К.К.Острозький отримує з королівської канцелярії дві грамоти: одну на заснування в Колищенцях міста, на ярмарки і торги в ньому, другу – на Магдебурзьке право новозаснованому місту.
До 1561 року Колищенці уже було селом незвичайного типу, як торгівельний і ремісничий центр, який виріс у результаті господарського розвитку території. Князь Острозький дав юридичне оформлення цього поселення міського типу та ряд привілей. Всі ці привілеї укріпили місто, прискорило його ріст.
Фраза в грамоті 26 березня 1561 року про надання Магдебурзького права Колищенцям: «к расширению оного места» - не випадкова.

Місце побудови князь вибрав не випадково: аби закрити вікно проходу татарських орд на Волинь і Польщу і заснувати торгівельно-економічний центр на одному з відгалужень Чорного шляху, по якому йшли торгові каравани на Західну Європу. Новозасноване місто Київського воєводи росло, вірніше, село Колищенці швидко забудовувалось і заселялось. Сюди стікались жителі: шляхта, селяни, ремісники, торгівельники. Село поступово почало набувати риси міста.

Тим часом, польський король Сигизмунд-Август, який в 1561 році надав князю Острозькому грамоту на започаткування міста, через пять років після цього дарує таку ж грамоту на ім’я Яна Ходкевича. В цій грамоті, виданій 26 березня 1565 г., король повідомляє, що хоча його дядько, король польський і великий князь литовський Олександр подарував Івану Лабунському маєтності Колищенци, Гребеніни и Сахновци, але не на правах повної власності, а тільки на тимчасове володіння, а діти І.Лабунського не мають ніяких прав на них і значить не в праві ними розпоряджатись. Оскільки ці села належали до його столових маєтків, тобто були королівські. Він, король, дарує ці маєтки на вічне користування старості жмудському Яну Ходкевичу за важливі заслуги його та подвиги в битвах проти ворога московського.

Король лукавив, бо в дарчій грамоті було відзначено, що ці маєтності даруються йому і його прямим нащадкам.
Тобто, була скасована попередня дарча цих маєтків І.Лабунському, так як не було погодження Сейма, як і їх продаж Острозькому сином Лабунського Василем, здійснений без королівського погодження, теж незаконна.
Острозький уже розбудовував місто-фортецю, і тому вимушений був домовлятись з «новим власником» Колищенець Ходкевичем. Оформлення перепродажу відбулось швидко, князь сплатив Ходкевичу таку ж суму, що й Лабунському.

З усього видно, що заснування нового міста, тільки на паперах, було непростою справою навіть для К.К.Острозького, якого в 1559 році призначено Київським воєводою, а це найвища посада на руських землях того часу. Князь фактично став головним командувачем литовських військ на півдні, відповідальним на прикордонні. Тоді саме від нього в основному залежало оснащення замків, організація їх оборони.
Протягом ІІ пол. ХУІ ст. у Південно - Східній Волині князями Острозькими засновано 9 нових міст. В інвентарях згадується 38 листів, виданих князями на осаду цих міст, їх розбудову, впорядкування, розвиток торгівлі та промислів у них. До останніх належали с.Колищенці, де згодом виросте одне з найбільших значних волинських міст ХУІ-ХУІІ ст.

Говорячи про значимість існування попередника нашого міста – села Колищенці як торгівельного населеного пункту, потрібно відмітити значимість наданого йому в королівській грамоті Магдебурзького права. Це право почало діяти спочатку в існуючому селі Колищенці, а потім уже в населеному пункті, яке сформувалось як місто. Тобто існування села, його природні, торгівельні зв’язки, надане Магдебурзьке право - прискорили появу міста Костянтинова.

У документах за 1579 рік замість назви Колищенець, з’явилась назва Костянтинів. З розбудовою міста ця назва остаточно закріпилась за ним в 1582 році, коли, як свідчать документи, «князь замок збудувати и мисто осадити Костянтиновом назвати рачил».

Для того, щоб прокоментувати, авторизируйтесь на сайті
Правила коментування

Читайте також

Опитування

Як ви ставитесь до підняття червоно-чорного прапора на Хмельниччині?

Всього проголосувало 23